BaoVi Dang, 19 – USA

I have always been this quiet girl, a quiet shy girl who is undeniably in love with my best friend:

He and she know each other since 8th grade. It has been 7 years then. He, a boy with glasses, suddenly last year turned into a handsome young college man – he changed in a way that made her heart unintentionally flutter. She became more beautiful, more mature with her sense of sarcasm that he always loves. Friends tease, friends laugh, friends joke about how he and she are going to get married someday, and deep inside her, she silently wishes for it to come true. He doesn’t know her feelings, of course he wouldn’t. She wouldn’t show him. This is like playing a game where the loser would be the one who admits they fall in love first. And she is tired. She dates people back and forth but he is the one she comes back to at the end. She doesn’t want to be dependent. She doesn’t want to be seen through. She doesn’t want to lose that damn freaking game that he and she are playing, but she wants to be with him.

Another year passed and she thinks it’s time for her to give up and yet again, she can’t.


Eu sempre fui uma menina calma, uma menina calma e tímida que está incontestavelmente apaixonada pelo seu melhor amigo:

Ele e ela conhecem-se desde o oitavo ano. E já se passaram 7 anos. Ele, um menino de óculos, tornou-se, de repente, há coisa de um ano, num charmoso jovem universitário – ele mudou de tal modo que fez o coração dela bater involuntariamente. Ela tornou-se mais bonita, mais madura, com o seu sarcasmo que ele sempre adorou. Os amigos provocam, e riem-se, e gozam, dizendo que um dia ele e ela ainda vão casar. E ela, lá no fundo e silenciosamente, deseja que isso aconteça. Ele não sabe o que ela sente por ele, claro. Ela nunca lhe mostraria. Isto é como jogar um jogo no qual o perdedor é aquele que admite primeiro que está apaixonado. E ela, ela está cansada. Vai namorando com este e com aquele mas volta sempre para ele. Ela não quer ser dependente. Ela não se quer mostrar. Ela não quer perder o raio do jogo que ele e ela estão a jogar. Mas ela quer estar com ele.

Passou-se mais um ano e ela acha que está na altura de desistir. Mas mais uma vez, ela não consegue.
Translated by Phedra Genevrois

鲍维当(19岁 美国)

我一直是个安静的女孩,一个安静又害羞的女孩,我毫不否认爱上了我最好的朋友:

他和她相识于八年级,到现在已有七年。他是个戴眼镜的男孩子,但是去年突然长成了英俊的大学青年——他的改变让她莫名的心动不已。她出落得更美丽,越发善于讽刺了,他一直喜欢她善于讽刺。朋友们总是取笑他和她将来某天会结婚,而她内心深处默默希望可以实现。他却不知道她的感受,他当然不会知道。她不会对他表现出来。就像一个游戏,先承认爱上对方的那个会输。她累了。她和别人分分合合,但他是她最终的归宿。她不想变得依赖,不想被看穿。她不想输掉他和她玩的这个该死的游戏,但她想和他在一起。

又一年过去,她觉得是时候放手了,但她却不忍心。
Translated by Yilei Yuan


БаоВі Данг, 19 років, США
Я завжди була дуже сором’язливою дівчиною, але завжди була закохана в свого найкращого друга. Ми знаємо одне одного з 8 класу. Тоді йому було 7 років. Він, очкарик, якось ураз перетворився на гарненького студента коледжу, так змінився, що змушував тріпотіти її серце. Вона погарнішала, подорослішала а разом знею-її почуття саказму, яке йому завжди подобалось. Друзі дражняться, друзі насміхаються, друзі кепкують про те, як вони обоє поберуться одного дня, а всередині в неї таїться глибока мряія, щоб так і сталося. Він не підозрює про її почуття, звичайно, і не мав би підозрювати. Це- як гра, де програє той, хто визнає першим, що закоханий. Вона ж втомилася. Вона зустрічається з хлопцями направо й наліво, але зрештою все ж її серце тягнеться до нього. Вона не хоче бути залежною. Вона не хоче, аби її бачили наскрізь. Вона не хоче програти в тій клятій грі, в яку вони обоє грають, але хоче бути біля нього. Минув ще один рік, і вона гадає, що вже настав час здатися, і все ж не може.
Translated by Alexandra Liashchenko
J’ai toujours été cette fille discrète, une fille calme qui est incontestablement amoureuse de son meilleur ami. Ils se connaissent depuis 7 ans maintenant, depuis la quatrième. Lui, le garçon à lunettes, s’est soudainement transformé en beau collégien – un changement qui a inconsciemment fait chavirer son cœur, à elle. Elle est devenue plus jolie et a développé son sens du sarcasme qu’il aime toujours. Les amis se taquinent, rient, plaisantent sur leur futur mariage, et au fond elle souhaite réellement qu’il arrive. Il n’est pas au courant de ses sentiments. Elle ne lui exprimerait jamais bien sûr. C’est comme un jeu dans lequel le premier à avouer ses sentiments serait le perdant. Et elle en a assez. Elle sort avec d’autres garçons mais elle revient toujours vers lui. Elle ne veut pas dépendre de lui. Ni devenir transparente. Elle ne veut pas perdre à ce maudit jeu, mais elle veut être à ses côtés. Une autre année passe et elle pense qu’il est temps d’abandonner. Pourtant, elle n’y arrive pas.
Translated by Cécile Calon